сичуг

[sɪt͡ʃuɦ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Четвертий відділ шлунка жуйних тварин (корів, овець, кіз тощо), що використовується для виробництва сиру через вміщені в ньому ферменти.

  2. (заст.) Традиційна страва з сичуга, заправлена яйцями та сметаною.

  3. (перен., розм.) Про щось застаріле, непотрібне або про людину, яка відстала від часу.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сичуг, р. сичугу, д. сичугові, з. сичуг, о. сичугом, м. сичугові, к. сичугу

Більше записів