святокрадний

[sʋjɑtokrɑdnɪj] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Який пов’язаний із святокрадством, здійснює святотатство, осквернення святинь.

  2. Який має на меті присвоєння церковного майна або коштів; що стосується незаконного заволодіння священним, церковним.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. святокрадний, р. святокрадного, д. святокрадному, з. святокрадного, о. святокрадним, м. святокраднім, к. святокрадний

Більше записів