Значення
-
Релігійний подвижник, який за своє благочестя, праведне життя та вшанування церквою визнаний святим.
-
Переносно: дуже доброчесна, самовіддана людина, яка присвячує себе служінню високим ідеалам або іншим людям.
-
Застаріле або іронічне: благочестива, набожна людина, яка строго дотримується церковних правил і обрядів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. святець, р. святця, д. святцеві, з. святця, о. святцем, м. святцеві, к. святцю