світиця

1. Високий церковний свічник для кількох свічок, який використовується під час богослужіння в християнських храмах, зокрема в православ’ї та греко-католицизмі; часто має вигляд розгалуженого деревоподібного підсвічника.

2. (переносне значення, високий стиль) Джерело духовного світла, просвіти, мудрості; людина, яка своєю діяльністю, знаннями чи творчістю освітлює шлях іншим, висока духовна авторитетна особа.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |