світота

1. (у християнстві) Світла, праведна, благочестива людина, яка живе за Божими заповідями; праведник, святий.

2. (переносно, високо) Людина, що своїм життям, мудрістю чи діяльністю просвітлює, осяює оточення, несе добро і духовне світло; духовний авторитет, наставник.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |