світлота

[sʋitlotɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Фізична величина, що характеризує здатність джерела випромінювати світло; світловий потік, що випромінюється одиницею площі поверхні в певному напрямку. Одиниця вимірювання — кандела на квадратний метр (кд/м²).

  2. (у переносному значенні) Внутрішня яскравість, духовне сяйво, чистота; символ розуму, знання, добра або божественного початку.

  3. (застаріле або поетичне) Світло, сяйво, проміння.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. світлот, р. світлота, д. світлотові, з. світлот, о. світлотом, м. світлоті, к. світлоте

Більше записів