світлочолий
[sʋitlot͡ʃolɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який має високе, відкрите чоло, що свідчить про розум, благородство або вроджену мудрість (первісно — епітет, що вживався щодо давньогрецького філософа Сократа).
-
Переносно: мудрий, просвітлений, благородний духом; той, що вирізняється високим інтелектом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. світлочолий, р. світлочолого, д. світлочолому, з. світлочолого, о. світлочолим, м. світлочолім