світлочолий

1. Який має високе, відкрите чоло, що свідчить про розум, благородство або вроджену мудрість (первісно — епітет, що вживався щодо давньогрецького філософа Сократа).

2. Переносно: мудрий, просвітлений, благородний духом; той, що вирізняється високим інтелектом.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: прикментик () |