свавілець

[sʋɑʋilɛt͡sʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Людина, яка чинить свавілля, поводиться свавільно; той, хто нехтує законами, мораллю, правами інших, діє за власним капризом.

  2. (заст.) Той, хто виявляє свавілля у коханні, залицяльник, волокита.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. свавілець, р. свавільця, д. свавільцеві, з. свавільця, о. свавільцем, м. свавільцеві, к. свавільцю

Більше записів