1. Людина, яка чинить свавілля, поводиться свавільно; той, хто нехтує законами, мораллю, правами інших, діє за власним капризом.
2. (заст.) Той, хто виявляє свавілля у коханні, залицяльник, волокита.
свавілець
Буква
Приклади вживання
Error: no such table: sentences
Частина мови: іменник (однина) |