суятний [sujɑtnɪj] Дієслово Буква:С ЗначенняПравопис Значення (заст.) Який стосується суєти, суєтний; марний, пустий, нікчемний. (діал.) Квапливий, метушливий, непосидькуватий. Правопис та відмінювання Граматичні форми: я суятнию, ти суятниєш, він суятниє, ми суятниємо, ви суятниєте, вони суятниють ←філософ трьохосьовий→
