Значення
-
У математиці (зокрема в теорії множин та математичному аналізі) — найменша з верхніх граней даної підмножини частково впорядкованої множини; точна верхня межа.
-
У переносному значенні — найвища, піднесена точка, вершина, апогей чогось.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. супремум, р. супремуму, д. супремумові, з. супремум, о. супремумом, м. супремумі, к. супремуме