1. (у фізиці, математиці, інформатиці) Пов’язаний із суперпозицією; такий, що описує, створює або є результатом накладання, додавання або комбінації кількох елементів (наприклад, хвиль, станів, функцій, сигналів), при якому їхній сумарний ефект дорівнює сумі ефектів кожного елемента окремо.
2. (у лінгвістиці) Стосуючийся суперпозиції (накладання) артикуляційних ознак при вимові звуків мови.