суперпозиційний
[supɛrpozɪt͡sijnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(у фізиці, математиці, інформатиці) Пов’язаний із суперпозицією; такий, що описує, створює або є результатом накладання, додавання або комбінації кількох елементів (наприклад, хвиль, станів, функцій, сигналів), при якому їхній сумарний ефект дорівнює сумі ефектів кожного елемента окремо.
-
(у лінгвістиці) Стосуючийся суперпозиції (накладання) артикуляційних ознак при вимові звуків мови.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. суперпозиційний, р. суперпозиційного, д. суперпозиційному, з. суперпозиційного, о. суперпозиційним, м. суперпозиційнім