1. У математиці, зокрема в алгебричній геометрії та теорії чисел — фундаментальний об’єкт, що узагальнює поняття многовиду та дозволяє включати в розгляд “неархімедову” геометрію; простір, локально описуваний кільцями головних ідеалів, але з розширеним поняттям точки, що охоплює різні норми та оцінки на полі.
2. У фізиці (теоретичній) — абстрактний простір, що поєднує звичайний простір-час з додатковими градуйованими розмірностями у рамках теорії суперсиметрії, де координати є не лише звичайними числами, але й антикомутуючими величинами (грассмановими числами).