1. (у літературознавстві) Стилістичний прийом або художня манера, за якої опис персонажа, явища чи предмета зосереджується навколо однієї, часто другоряднної, але виразної деталі, що стає його головною характеристикою; зображення через суху, лаконічну, навмисно обмежену форму.
2. (у мистецтві) Стильова риса твору, що характеризується лаконізмом, відсутністю пишних деталей та емоційних прикрас, наближенням до схематичності або умовності.