Значення
-
У літературознавстві — образ автора-оповідача, створений у художньому творі, від імені якого ведеться розповідь; умовна художня особа, що не тотожна реальному автору, але виражає його позицію, оцінки та світобачення.
-
У наративному аналізі — конкретна мовна особа (перша, друга чи третя), через призму свідомості та мови якої подається художній світ твору; носій мовлення, що організує розповідь.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. суб'єкт-оповідач, р. суб'єкта-оповідача, д. суб'єктові-оповідачеві, з. суб'єкт-оповідача, о. суб'єктом-оповідачем, м. суб'єкті-оповідачеві, к. суб'єкте-оповідачу