1. У фізиці — властивість деяких матеріалів (наприклад, напівпровідників) мати електропровідність, проміжну між властивою металам та діелектрикам, що обумовлена наявністю домішок або дефектів кристалічної ґратки.
2. У техніці та матеріалознавстві — стан або характеристика речовини, коли її електрична провідність є значно нижчою за провідність типових металів, але помітно вищою за провідність ізоляторів.