Субсидіарність — це організаційно-правовий принцип, згідно з яким вирішення суспільних та державних питань має здійснюватися на найближчому до громадянина рівні влади, де це можливо ефективно, тоді як вищі інституції беруть на себе лише ті функції, які не можуть бути належним чином виконані на рівні нижчому.
Субсидіарність — це принцип соціальної організації, що передбачає надання допомоги (субсидії) або втручання вищого рівня лише у тому випадку, коли нижчий рівень не справляється самостійно, забезпечуючи таким чином баланс між самостійністю та підтримкою.
Субсидіарність — у філософії та соціальному вченні, зокрема в католицькій соціальній доктрині, — це принцип, який визначає, що кожна соціальна структура повинна підтримувати та допомагати меншим одиницям (наприклад, сім’ї, громаді), а не поглинати або підмінювати їх функції.