субполярність — властивість або стан, що характеризує об’єкт, який є менш полярним за інший, але все ще має виражену внутрішню диполярність; відносна полярність у межах групи подібних явищ або речовин.
субполярність — у лінгвістиці (особливо в семантиці та теорії поля): положення елемента (наприклад, слова, значення) у семантичному полі між ядром (полюсом) та периферією, що виражає проміжний ступінь належності до певної категорії.
субполярність — у філософії та теорії пізнання: концепція, що описує проміжний стан між двома чіткими протилежностями (полюсами), де присутні ознаки обох, але жодна не домінує повністю.