Значення
-
Другорядний, підпорядкований мотив у художньому творі, науковій концепції чи психологічному процесі, який розвивається паралельно з основним мотивом, доповнюючи його.
-
У музикознавстві — невелика, але важлива тематична частина (фрагмент, інтонація) у складній музичній формі, що входить до структури основного мотиву.
-
У літературознавстві та фольклористиці — повторюваний другорядний елемент сюжету, образу або символу, що входить до складу більшого мотиву.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. субмотив, р. субмотиву, д. субмотивові, з. субмотив, о. субмотивом, м. субмотиві, к. субмотиве