Значення
-
(екон.) Вторинна форма оренди, при якій орендар передає право користування майном третій особі на строк, що не перевищує строк основної оренди, з умовами, визначеними в первинному договорі.
-
(екон.) Договір, що регулює такі правовідносини між орендарем (сублізингодавцем) і суборендарем (сублізингодержувачем).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сублізинг, р. сублізингу, д. сублізингові, з. сублізинг, о. сублізингом, м. сублізингові, к. сублізингу