субітник

[subitnɪk] Іменник

Буква:С

Значення

  1. У християнській традиції — свята книга, що містить богослужбові тексти (псалми, канони, тропарі тощо) для суботніх служб протягом року, зокрема в православному та греко-католицькому обрядах; одна з богослужбових книг.

  2. У широкому вжитку — збірка релігійних текстів, молитов або проповідей, призначених для читання у суботу.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. субітник, р. субітника, д. субітникові, з. субітника, о. субітником, м. субітникові, к. субітнику

Більше записів