субітник

1. У християнській традиції — свята книга, що містить богослужбові тексти (псалми, канони, тропарі тощо) для суботніх служб протягом року, зокрема в православному та греко-католицькому обрядах; одна з богослужбових книг.

2. У широкому вжитку — збірка релігійних текстів, молитов або проповідей, призначених для читання у суботу.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |