1. У філософії та теології — властивість бути субаераційним, тобто існувати в онтологічному порядку нижче або поза сферою буття (аераційності), часто стосується концепцій небуття, потенційності чи матерії в деяких вченнях.
2. У спеціалізованій термінології (наприклад, у контексті деяких феноменологічних або метафізичних систем) — стан або якість того, що не є повноцінно актуальним, автономним чи самостійним у своєму існуванні, а визначається через залежність від вищого онтологічного рівня.