Значення
-
Технічний елемент у вигляді балки, тяжа або стрижня, призначений для сприйняття розтягуючих зусиль у конструкціях, що працюють на стиск, або для з’єднання окремих частин споруди з метою підвищення її жорсткості та міцності.
-
Горизонтальна або похила балка, що зв’язує крокви даху для запобігання їх роз’їзду під навантаженням; ригель.
-
Шар матеріалу (бетону, піскоцементу, асфальтобетону тощо), що укладається на основу для створення рівного, міцного та жорсткого покриття під підлогове облицювання або як завершальне покриття підлоги.
-
Пристрій або пристосування для стягування, стягання чогось (наприклад, ременів, тросів, деталей).
-
У медицині — хірургічна нитка або спеціальний матеріал, яким стягують краї рани або розрізу для їх зрощення.
-
У поліграфії та палітурній справі — операція з’єднання окремих аркушів або тетрадей у блок за допомогою нитки, дроту, клею або сполучної смужки.
Правопис та відмінювання
н. стяжка, р. стяжки, д. стяжці, з. стяжку, о. стяжкою, м. стяжці, к. стяжко