Значення
-
Абстрактна назва ознаки за значенням прикметника “стверджувальний“; властивість, яка виражає позитивне, ствердне ставлення, схильність до підтвердження або визнання чогось.
-
У логіці та лінгвістиці: категорія, що протиставляється запереченню; позитивна форма висловлювання, яка стверджує наявність зв’язку між предметом і його ознакою або між подіями.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стверджувальність, р. стверджувальності, д. стверджувальності, з. стверджувальність, о. стверджувальністю, м. стверджувальності, к. стверджувальносте