Значення
-
Стан глибокої пригніченості, сповільненості психічних процесів, рухів та реакцій на подразнення, що виникає при деяких психічних захворюваннях, сильному стресі або внаслідок травми.
-
У розмовній мові — стан втрати волі, нерухомості та безсилля, викликаний сильним потрясінням, жахом, подивом тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ступор, р. ступору, д. ступорові, з. ступор, о. ступором, м. ступорі, к. ступоре