ступник

1. (іст.) Особа, яка займала низьку посаду при князівському дворі в Київській Русі, виконувала різні доручення та обов’язки; молодший дружинник або слуга.

2. (перен., заст.) Підлеглий, помічник, слуга; той, хто слідує за кимось, виконує чиїсь доручення.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |