Значення
-
Короткий, різкий звук, що виникає від удару чогось твердого об щось тверде або від падіння важкого предмета; стук.
-
Періодичні, ритмічні звуки, що виникають від повторюваних ударів (наприклад, стукіт колес поїзда, стукіт молотка).
-
Перен. Сильне, посилене біття серця, що відчувається як серія ударів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стукіт, р. стукоту, д. стукотові, з. стукіт, о. стукотом, м. стукоті, к. стукоте