стуготіння

[stuɦotinnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Діалетальний варіант слова “стуготня” — гучний, тривожний гомін, гуркіт, шум, що виникає від руху великої кількості людей, тварин або від сильного вітру.

  2. У літературній мові — рідковживане позначення гучного, важкого, монотонного стуку або гуркоту, що часто має негативну конотацію.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. стуготіння, р. стуготіння, д. стуготінню, з. стуготіння, о. стуготінням, м. стуготінні, к. стуготіння

Більше записів