Значення
-
(істор.) У Російській імперії до судової реформи 1864 року — посадовець, який виконував обвинувальні функції в суді, а також стежив за дотриманням форми судочинства; пізніше — дрібний судовий чиновник, молодший помічник секретаря.
-
(істор.) У Московській державі XV–XVII століть — придворний чиновник, який відав харчуванням царя або завідував царськими припасами.
-
(заст.) Той, хто стряпає (готує їжу); кухар.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стряпчий, р. стряпчого, д. стряпчому, з. стряпчого, о. стряпчим, м. стряпчім, к. стряпчий