стряпчий

1. (істор.) У Російській імперії до судової реформи 1864 року — посадовець, який виконував обвинувальні функції в суді, а також стежив за дотриманням форми судочинства; пізніше — дрібний судовий чиновник, молодший помічник секретаря.

2. (істор.) У Московській державі XV–XVII століть — придворний чиновник, який відав харчуванням царя або завідував царськими припасами.

3. (заст.) Той, хто стряпає (готує їжу); кухар.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: прикментик (True) |