Значення
-
Тонка, вузька смужка дерева або металу, що знімається різальним інструментом (стругом, рубанком, різцем тощо) під час обробки.
-
Дрібні уламки, осколки, що утворюються при свердлінні, точінні, шліфуванні твердих матеріалів (наприклад, металева стружка).
-
Розм. Тонкий, закручений шматочок чого-небудь, що нагадує за формою технічну стружку (наприклад, стружка шоколаду, кокосова стружка).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стружка, р. стружки, д. стружці, з. стружку, о. стружкою, м. стружці, к. стружко