Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* СТР У П’Я , я, с. Збірн. до струп . На підводах заворушились обідрані , тремтячі кім’яхи тіл . Більшість із них були в самій білизні . Вона , як пластир , облипала їх укриті струп’ям , гострі , випнуті маслаки (Мик., II, 1957, 562); * У порівн. Панські економії вкрили Україну , мов погане струп’я , а бідному селянинові немає де й ногою ступити ( Цюпа , Україна .., 1960, 30).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. струп'я, р. струп'я, д. струп'ю, з. струп'я, о. струп'ям, м. струп'ї, к. струп'я