1. (біол.) Базова сполучнотканинна структура органу, що утворює його каркас і виконує опорну функцію, на відміну від паренхіми — функціональної тканини.
2. (біол., бот.) Безбарвна основа хлоропласта, що оточує тилакоїди (мембранні структури) і в якій відбуваються темнові фази фотосинтезу.
3. (мікробіол.) У грибів — щільне сплетіння гіф, що утворює тіло плодових тіл або строматичні структури, на яких формуються спороносні утворення.