строковик

1. Військовослужбовець строкової служби, який проходить обов’язкову військову службу в армії за призовом на певний установлений законом строк.

2. Засуджений, який відбуває строк позбавлення волі у виправній колонії або тюрмі (розмовне, часто в кримінальному середовищі).

3. Той, хто працює або навчається на певний обмежений строк, за контрактом або угодою (наприклад, строковик у будівельній бригаді).

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |