Древослів

Словник Української Мови

строкатіти

[strokɑtitɪ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (про птахів) Виводити, співатистрокаті звуки, щебетати, цвірінькати.

  2. (переносно, розмовне) Говорити багато, швидко та несуттєво, базікати.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. строкатіта, р. строкатіти, д. строкатіті, з. строкатіту, о. строкатітою, м. строкатіті, к. строкатіто

Більше записів