стрільцювання

[strilʲt͡sjuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Власна назва історичного явища, пов’язаного з діяльністю українських козацьких стрільців (сердюків) у XVII–XVIII століттях, зокрема їх військової організації, побуту та служби.

  2. У переносному значенні — мужність, відвага, влучність у діях або висловлюваннях, що асоціюється з образами стрільців.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. стрільцювання, р. стрільцювання, д. стрільцюванню, з. стрільцювання, о. стрільцюванням, м. стрільцюванні, к. стрільцювання

Більше записів