1. Частина верхової збруї — металева дужка, підвішена на ремені до сідла, в яку вершник вставляє ногу для стійкості під час їзди.
2. (анатом.) Одна з трьох кісточок середнього вуха (молоточок, коваделко і стремено), що беруть участь у передаванні звукових коливань.