стрекотіння

[strɛkotinnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Різкий, безладний звук, що нагадує швидке постукування або тріскотіння, який видають комахи (наприклад, коники, цвіркуни) або деякі птахи (сороки).

  2. Швидка, галаслива, безладніша ніж балаканина, мова; тріскотня, базікання.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. стрекотіння, р. стрекотіння, д. стрекотінню, з. стрекотіння, о. стрекотінням, м. стрекотінні, к. стрекотіння

Більше записів