стрекотання

[strɛkotɑnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Різкий, безперервний звук, що нагадує швидке повторення звуків “тр-тр” або “цр-цр”, який видають комахи (наприклад, цвіркуни, коники) або деякі птахи (наприклад, сороки).

  2. Швидка, голосна, безперервна й часто метушлива розмова; лемент, базікання.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. стрекотання, р. стрекотання, д. стрекотанню, з. стрекотання, о. стрекотанням, м. стрекотанні, к. стрекотання

Більше записів