Значення
-
Людина, яка подорожує пішки на далекі відстані, часто з релігійною чи духовною метою; мандрівник, паломник.
-
Переносно: той, хто постійно переїжджає з місця на місце, не має постійного притулку; бездомний мандрівник.
-
У літературі та релігійних текстах: символ духовних пошуків, людини, що шукає істину або сенс життя.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. странник, р. странника, д. странникові, з. странник, о. странником, м. странникові, к. страннику