Значення
-
(історичне) Військовий чин у запорозькому козацтві, помічник осавула, який відповідав за артилерію (гармати, порох, ядра) та її використання в поході і в бою.
-
(переносне, рідковживане) Особа, яка керує чимось, розпоряджається чимось, відповідає за певну галузь справ; керівник, управитель.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. страчина, р. страчини, д. страчині, з. страчину, о. страчиною, м. страчині, к. страчино