страчино

1. (історичне) Військовий чин у запорозькому козацтві, помічник осавула, який відповідав за артилерію (гармати, порох, ядра) та її використання в поході і в бою.

2. (переносне, рідковживане) Особа, яка керує чимось, розпоряджається чимось, відповідає за певну галузь справ; керівник, управитель.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: t.d. () |