стоїцизм

Значення

1. Філософська школа античності, заснована Зеноном з Кітіона близько 300 року до н.е., що вважала за головну чесноту життя життя відповідно до розуму та природи, навчала байдужості до зовнішніх благ і спокою перед ударами долі.

2. Філософська система, що розглядає доброчесність як найвище благо та єдиний джерело щастя, а хибність — як єдине зло, закликає до панування над пристрастями та внутрішньої свободи.

3. (У розширеному значенні) Твердість духу, мужність і спокійне, стримане ставлення до життєвих негараздів, непохитність перед труднощами.

Правопис та відмінювання