Значення
-
Властивість або стан, що характеризує подібність до стовпа; вертикальна, видовжена форма чогось.
-
У ботаніці — характерна ознака певних рослин, зокрема деяких сортів плодових дерев (яблунь, груш), що мають компактну, вертикально орієнтовану крону з укороченими міжвузлями та майже паралельним розташуванням бічних гілок щодо центрального провідника.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стовпоподібність, р. стовпоподібності, д. стовпоподібності, з. стовпоподібність, о. стовпоподібністю, м. стовпоподібності, к. стовпоподібносте