1. Властивість або стан, що характеризує подібність до стовпа; вертикальна, видовжена форма чогось.
2. У ботаніці — характерна ознака певних рослин, зокрема деяких сортів плодових дерев (яблунь, груш), що мають компактну, вертикально орієнтовану крону з укороченими міжвузлями та майже паралельним розташуванням бічних гілок щодо центрального провідника.