стовпчастість

[stoʋpt͡ʃɑstistʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Властивість рослин, зокрема плодових дерев, мати компактну, видовжену вгору крону з короткими гілками, що відходять від стовбура під гострим кутом.

  2. Ботанічна ознака або сортова характеристика, що визначає тип росту дерева зі слабко розвиненими бічними пагонами, завдяки чому воно нагадує колону або стовп.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. стовпчастість, р. стовпчастості, д. стовпчастості, з. стовпчастість, о. стовпчастістю, м. стовпчастості, к. стовпчастосте

Більше записів