Древослів

Словник Української Мови

стовпаха

[stoʋpɑxɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Власна назва давньоруського міста, що існувало в XI–XIII століттях на території сучасної Чернігівської області; літописний Стовпах.

  2. Заст. та діал. Висока, кремезна жінка; могутня, статна жінка (за зовнішнім виглядом, що нагадує стовп).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. стовпаха, р. стовпахи, д. стовпасі, з. стовпаху, о. стовпахою, м. стовпасі, к. стовпахо

Більше записів