стовбуватий

[stoʋbuʋɑtɪj] Прикметник

Буква:С

Значення

  1. Який має вигляд стовбура, подібний до стовбура; товстий, масивний, циліндричної форми.

  2. У ботаніці: такий, що стосується стовбура або має ознаки стовбура (наприклад, про корінь, гілку).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. стовбуватий, р. стовбуватого, д. стовбуватому, з. стовбуватого, о. стовбуватим, м. стовбуватім

Більше записів