стовбуватість

[stoʋbuʋɑtistʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Властивість рослин, що полягає в наявності стовбура або стовбуроподібних структур, характерна для дерев, кущів та деяких трав’янистих рослин.

  2. У лісівництві — показник, що характеризує ступінь розвитку та прямизни стовбура дерева, його придатність для отримання пилової та будівельної деревини.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. стовбуватість, р. стовбуватості, д. стовбуватості, з. стовбуватість, о. стовбуватістю, м. стовбуватості, к. стовбуватосте

Більше записів