Древослів

Словник Української Мови

стовбур'я

[stoʋbur'jɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Місцевість, що характеризується наявністю стовбурів дерев, часто вживається у топонімії для позначення лісистої ділянки з густими деревами або місця, де є багато пеньків.

  2. Рідкісне загальне позначення для сукупності стовбурів дерев на певній території, лісового масиву.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. стовбур'я, р. стовбур'я, д. стовбур'ю, з. стовбур'я, о. стовбур'ям, м. стовбур'ї, к. стовбур'я

Більше записів