стовбовитість

Значення

1. Властивість за значенням прикметника “стовбовитий“; здатність рослини утворювати міцний, потужний, невисокий стебловий стовбур, що є цінною ознакою для зернових культур, зокрема пшениці, озимини тощо, оскільки забезпечує стійкість до впливу вітру та дощів і запобігає виляганню.

2. (у селекції рослин) Комплексна біологічна ознака сортів зернових культур, що характеризується вкороченими міжвузлями стебла, що робить рослину низькорослою та стійкою до полегання; короткостеблість.

Правопис та відмінювання