стосунковість

[stosunkoʋistʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Властивість за значенням прикметника “стосунковий“: здатність вступати у взаємини, взаємодіяти з ким-небудь або чим-небудь, а також характер цих взаємин.

  2. У лінгвістиці: категорія, що виражає синтаксичні відношення слова до інших слів у мовленні (наприклад, відмінок іменника, особа дієслова).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. стосунковість, р. стосунковості, д. стосунковості, з. стосунковість, о. стосунковістю, м. стосунковості, к. стосунковосте

Більше записів