сторонність

Властивість або стан бути стороннім, невтручання у справу, неупереджене ставлення до чогось.

Об’єктивність, безсторонність, незаангажованість (особливо в офіційному, юридичному контексті).

Положення або роль спостерігача, а не безпосереднього учасника подій.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |