стоглавий БукваС 1. Який має сто голів (у міфах, казках про багатоголових істот). 2. У складних власних назвах: такий, що має сто вершин або куполів (про гори, храми тощо). Приклади вживання Error: no such table: sentences Частина мови: прикментик () | ←псевдожовтухапсевдоефедрин→